Методична робота

Використання інтерактивних технологій в розвитку мовлення дітей дошкільного віку.

Доктор психологічних наук Тамара Піроженко у «Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні» зазначає, що мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку визначається мірою сформованості у дитини знань, умінь та навичок, пізнавальних і соціальних мотивів, потреб та інтересів, а також інших психічних новоутворень, які становлять базис її особистісної культури. Високий рівень мовленнєвих досягнень дає дитині можливість реалізувати як соціальну, так і інтелектуальну активність у колі однолітків. Спрямованість на комунікацію, потреба і прагнення зрозуміти інших і бути зрозумілим їм змушують дошкільника будувати і перебудовувати мовленнєві висловлювання у таких повних формах, які забезпечують взаєморозуміння.

Мовленнєва взаємодія дітей, насамперед, вирізняється яскравою емоційністю. Під час такого спілкування можна спостерігати майже вдесятеро більше експресивно-мімічних проявів і підкреслено яскравих виразних інтонацій, ніж у спілкуванні з дорослими. Спілкування дітей вирізняється нестандартністю, відсутністю жорстких правил і норм. З однолітками діти використовують несподівані, непередбачувані фрази, слова, поєднання слів і звуків. їм важливіше висловитися самим, ніж слухати товариша, вони перебивають одне одного, кожен розповідає про своє, відповіді і висловлювання співрозмовника не завжди беруться до уваги.

Під час спілкування з однолітками дитина вчиться виражати себе, свої бажання, настрій, керувати іншими, налагоджувати взаємини. У ході такої взаємодії у дитини складається образ світу й образ власного Я. Тому дуже важливими є ефективна організація і керівництво такою взаємодією з боку вихователя.

Організовуючи спілкування дошкільників, педагог, як вважає відомий психолог Олена Кононко, має вчити дітей дотримуватись основних правил позитивного спілкування та взаємодії:

•  розмовляти мовою партнера - учасники взаємодії мають спілкуватися між собою знайомою, доступною, зрозумілою всім мовою;

•  поважати партнера, підкреслювати його значущість, адже базовими потребами кожної дитини є потреба у визнанні, прийнятті та повазі — проявляти повагу до однолітка слід щиро й у різні способи (брати до уваги його пропозиції, враховувати його знання і можливості, надавати право вибору, схвалювати його досягнення тощо);

•  підкреслювати спільне — «ми з тобою схожі» (єдність інтересів, цілей, завдань, планів, думок, точок зору партнерів зі спілкування);

•  проявляти інтерес до проблем партнера —  інтерес має бути явним, тобто вираженим за допомогою слів, дій, учинків, адже байдужість до товариша гальмує конструктивне спілкування.

При цьому педагог, насамперед, має бути сам взірцем для дітей. Проте лише спілкування з однолітками створює умови для мовленнєвої творчості та прояву індивідуальності кожної дитини.

Щоб мовленнєва взаємодія дітей була ефективною, педагог має створити умови для розвитку комунікативних навичок вихованців. Однією з таких умов є інтерактивне навчання дошкільників  —  активне використання в освітньому процесі інтерактивних методів навчання.

Інтерактивні методи — це способи цілеспрямованої міжсуб'єктної взаємодії, що забезпечують оптимальні умови розвитку дітей. Існує низка інтерактивних методів, спрямованих на формування навичок мовленнєвої взаємодії.

Характерними особливостями цих методів є:

•  оптимальна активізація дітей;

• спільна діяльність вихователя та дітей у режимі рівноправного спілкування;

•  створення умов для переживання успіху кожним учасником педагогічної взаємодії;

•  обов'язкова рефлексія процесу навчання і виховання —  осмислення доцільності обраних завдань, форм роботи, способів діяльності, причин невдач або досягнення цілей тощо.

Застосування інтерактивних методів розвитку зв’язного мовлення у роботі з дошкільниками різних вікових категорій має свої особливості.

2.1. Ранній вік.

Розвиток мовлення – складний психічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він обумовлений розвитком діяльності спілкування з дорослими та однолітками.

Щоб розвивати мовлення дитини, замало просто пропонувати їй різноманітний мовний матеріал, необхідно ставити перед нею нові завдання спілкування, які потребують нових засобів реалізації цілей комунікації. Тому мовленнєвий розвиток дитини демонструє її компетентність у соціальній взаємодії.

Д.Б. Ельконін писав, що для періоду раннього дитинства характерним є інтелектуальне розв’язання завдань, тобто таке розв’язання, яке засноване на тому, що дитина враховує елементи ситуації, знаряддя досягнення мети. Дитина від ситуативного, автономного та афективного забарвленого слова переходить до слів, що мають наочну віднесеність, мають функціональне забарвлення, а потім до виразів, цілих речень, а далі й до розчленованих речень і мовленнєвої форми спілкування з дорослим.

Розширення функції спілкування сприяє збагаченню мовлення дитини. Як правило, у багатьох дітей раннього віку, що приходять у дитячий садок, прослідковується затримка мовлення. Тому на початковому етапі розвиток мовлення має відбуватися наступним чином:

- спочатку удосконалюється розуміння мовлення дорослих, формується так званий пасивний словник дитини;

- потім на основі пасивного словника формується власне активне мовлення дитини, або активний словник.

Подальший розвиток мовлення дитини також забезпечується слуханням і наслідуванням мовлення дорослого.

Тому, під час занять, особливу увагу необхідно приділяти розвитку розуміння мовлення, як розвитку спілкування з оточуючими, активізації словника дітей.

Також діти поступово мають активувати елементи граматичної будови рідної мови. Спочатку використовуються однослівні речення, за ними з’являються двослівні, а потім - багатослівні тощо.

Опанування мови перебудовує у дитини процеси сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, сприяє удосконаленню всіх видів діяльності, соціалізації дитини. Основною метою на даному етапі вважаю розвиток мовлення дітей групи.

Дітям, які ще не розмовляють, необхідно давати доручення без очікування відповіді. Їх дії можуть бути і помилковими, і правильними. Ці доручення із «руховими відповідями» свідчать про рівень розвитку пасивного мовлення дитини або розуміння мовлення дорослих, на основі якого формується власне активне мовлення.

Для успішного розвитку як розуміння, так і активного мовлення дітей вкрай важливим є повсякчасне спілкування з нею, яке навчає дитину підтримувати мовленнєвий контакт. Тому варто будувати свої стосунки з дітьми таким чином, щоб у них виникало бажання спілкуватися.

Під час спільної, або індивідуальної діяльності потрібно супроводжувати свої дії словами, слідкувати за тим, щоб мова вихователя була чіткою, зрозумілою, небагатослівною і обов’язково емоційно забарвленою.

Активній зацікавленості і успішному розвитку мовлення сприяє розширення орієнтації в навколишньому світі. Тому слід систематично проводити екскурсії по групі, під час яких знайомити дітей із меблями та обладнанням, їх призначенням, зосереджувати увагу дітей на макетах, квітучих рослинах, рибках в акваріумі, виставці іграшок. Під час спостережень діти охоче відповідають на питання: «Що це?», «Що робить?», «Який?», «Яка?»

Збагаченню словника дітей та розвитку мовлення сприяють також спостереження на прогулянці. Необхідно звертати увагу дітей на яскраву квітку, або дерево в осінньому вбранні, на поведінку пташок, котика або собачки, які завітали на майданчик, на машину, що проїжджає повз і запитувати, які звуки видає машина, як співають пташки, як каже киця, собачка.

Із метою розвитку мовлення у повсякденному житті і на заняттях доцільно використовувати метод доручень. Наприклад, запропонувати дитині принести іграшку, або виконати якусь дію, а потім обов’язково запитати, що приніс, що зробив. Виконуючи ці вправи діти вчаться концентрувати увагу, утримувати в пам’яті слова дорослого.

Також доцільно привчати дітей слухати та розуміти  короткі, доступні за змістом твори художньої літератури. Зацікавленість та емоційна поведінка вихователя налаштовує дітей на певний лад. Народні ігри, казки, потішки, пальчикові гімнастики із співучим текстом допомагають малюкам  зосередитися, усвідомити почуте. Особливо дітям подобається, колиїм пропонується виконувати певні дії: витягнути ріпку, пострибати як зайчик, наздогнати котика.

Під час розгляду ілюстрацій в книжечках слід ставити дітям запитання: «Хто?», «Де?», «Куди?».

Для того, щоб не отримувати стереотипів у відповідях дітей, варто урізноманітнювати питання:

- Хто покликав?

- Як покликав дід бабу?

- За кого ухопилась онучка?

Це сприяє глибшому пізнанню змісту твору.

Після багаторазового читання вірша, або потішки, діти із задоволенням беруть участь у розігруванні або драматизації за зразком вихователя, а згодом, беруть активну участь у відтворенні тексту. Це вміння відтворюється у спільному читанні віршів після попередньої роботи. Збираючись прочитати дітям віршик, слід обов’язково пояснювати їм зміст дій, наприклад:

- Бачите, у Тані м’ячик упав у річку. Дівчинка плаче. Чому?Вона боїться, що м’ячик потоне, але він не потоне. Пам’ятаєте, як ми паличкою діставали м’ячик із калюжі?Треба пожаліти дівчинку, сказати їй: «Тихіше, Таню, не плач, не потоне в річці м’яч».

Після такого пояснення діти, як правило, краще розуміють зміст прочитаного їм вірша, а з часом легко запам’ятовують його.

З цікавістю діти спостерігають за діями знайомих персонажів казок, потішок, віршів, коли їм пропонується переглянути виставу настільного театру.

Художні твори краще обирати однакові, але з різними малюнками, для того, щоб вчити дітей їх порівнювати, розвивати спостережливість та вміння спілкуватися.Найкраще використовувати картинки-казки або картинки-віршики, картинки-забавлянки. Поступово всі діти починають слухати і розуміти знайомі твори, навіть намагаються без наочного супроводу, із задоволенням вимовляють слова, які їм сподобались, а згодом і фрази. Намагаються повторювати інтонаційну виразність мовлення дорослого.

Також слід залучати до співпраці батьків вихованців, зокрема давати батькам поради щодо розвитку мовлення їхніх дітей та матеріал на закріплення.

Опанування мови дітей до трьох років має дуже велике значення, воно змінює взаємини дитини з навколишнім світом,змінює її позицію серед людей,а також власне ставлення до самої себе.

2.2. Молодший дошкільний вік.

Дуже важливо зробити процес оволодіння мовленням цікавим і доступним для дітей. Особливо це стосується молодших дошкільників. Адже у них ще немає достатнього життєвого досвіду, активного словника для вираження думок, складання розповідей, не сформовано комунікативні навички. Тому роль педагога у формуванні мовлення малюків досить значна.

Одним з основних завдань у дошкільному дитинстві є розвиток зв’язного мовлення, за допомогою якого реалізується головна функція мовлення – комунікативна. Для розвитку зв’язного мовлення у дітей молодшого віку використовуються різні прийоми і методи, в тому числі і інтерактивні:

• коментоване малювання;

• суміжне мовлення;

• переказ літературного твору та складання розповіді за опорними предметами, іграшками, малюнками;

• складання розповіді за схемою тощо.

Коментоване малювання.Для того щоб активізувати мовлення дитини, педагог має створити таку ситуацію, в якій вона прагнутиме висловлюватися, ділитися враженнями. Тому потрібно забезпечувати динамічність оточення дітей, звертати їхню увагу на зміни в довкіллі, появу чогось нового. Цікавим прийомом активізації мовлення дітей є коментоване малювання. Його суть полягає у тому, що вихователь бере великий аркуш паперу, фломастери і разом з дітьми починає фантазувати і замальовувати:

Був собі на білому світі…(Вихователь малює круг.) Що це? (Діти називають: круг, сонечко, колобок…) Ні, це не сонечко, і не колобок, і не круг. (Домальовує навколо круга вісім прямих паличок, невеличку голову.) Жив на світі ось такий … Хто? Правильно, павучок. Одного разу він вирушив у подорож. Ішов, ішов, бачить… (Малює кілька вертикальних ліній різної довжини.) Що це? (Діти висловлюють припущення, вихователь домальовує дерева.) Першою виросла ялинка. (Малює ялинку.) Яка вона? Чи є у неї листочки? На що схожі голки? Яка ялинка взимку? Скільки ялиноку лісі? Намалюємо ще. Чим вони відрізняються? (Розміром, є більші й менші.) Скільки великих ялинок? Скільки маленьких? А ще на сонячній галявині росло одне гарне дерево. Я почну малювати, а ви здогадайтеся, що це за дерево. (Берізка.) Яка вона? Куди тягнуться гілочки? (Діти описують.) Що ще росте у лісі? (Кущики, гриби, квіти, травичка – діти називають, вихователь малює.) А чим кущик відрізняється від дерева?

Діти захоплюються цікавою колективною діяльністю, результати якої з’являються у них на очах. Ця ситуація спонукає їх до висловлювань. Не напружуючись і не докладаючи великих зусиль, діти легко описують предмети чи явища, виділяють їхні істотні ознаки, висловлюють свої думки, припущення. Коментоване малювання допомагає не лише розвивати мовлення дошкільників, але й закріплювати знання, набуті під час роботи над іншими розділами програми. Діти вчаться малювати, повторюють назви кольорів, геометричних фігур, рахують, закріплюють знання про назви об’єктів та явищ природи тощо. При цьому розвиваються мислення, уява, фантазія. Діти залюбки беруть участь не лише у спільній розмові, але й у малюванні вигаданих образів. Молодші дошкільники можуть допомогти домалювати промінчики у сонечка, ягідки на кущику, травичку у лісі, хвилі на морі тощо. Результатом такої діяльності є колективно складена розповідь, яку її творці ще й проілюстрували у процесі спільної діяльності.

Цікавих сюжетів з різними героями можна вигадати багато, разом з дошкільниками урізноманітнюючи зміст оповідок, розвиваючи уяву, фантазію дітей, спонукаючи їх до мовленнєвої діяльності. Це можуть бути різні сюжети, наприклад:

• пригоди маленького курчати;

• як зайчик потрапив у калюжу;

• мандрівка золотого листочка;

• у країні геометричних фігур;

• весна пробуджує природу.

Колективне складання ілюстрованих розповідей має дуже велике значення для становлення особистості молодших дошкільників. Адже під час такої роботи діти:

• не почуваються самотніми;

• постійно відчувають підтримку дорослого;

• не бояться висловлювати свою думку;

• беруть активну участь у спільній діяльності на рівні з усіма. Розповідь складають спільно усі вихованці групи або їх невелика підгрупа, тому власна участь кожної конкретної дитини менша, а отже посильна навіть для найбоязкіших. Діти є не споглядачами, а безпосередніми учасниками всіх дій, тому у них виробляється активна позиція, прагнення зробити свій внесок у загальну справу.

Суміжне мовлення.Маленькі діти ще не впевнені у своїх силах, тому їм важливо відчувати підтримку дорослого. Для цього використовується такий спосіб підтримки активного мовлення, як суміжне мовлення. Складаючи розповідь чи описуючи предмет, вихователь починає речення і дає можливість дитині його закінчити, допомагає навідними запитаннями. Наприклад:

“По стежинці лісом біг їжачок. Раптом на стежинку вистрибнув…(Вихователь виставляє зображення вовка. Діти кажуть: «Вовк».) Він був… (Злий, страшний, зубатий.) Які у нього пазурі? (Діти зображують злого вовка.) Що він хоче зробити? (Накинутися і з’їсти їжачка.) Але щойно він стрибнув на їжачка, то… (Уколовся, завив, утік.)”

Хоч би яким був рівень підготовки малюка в цілому та його зв’язного мовлення зокрема, результат складання розповіді завжди буде позитивним, адже у дитини виникає почуття успішності та з’являється бажання вигадувати ще. Педагогу важливо підтримувати ініціативу дітей, спонукати їх до самостійності і не забувати, що його мовлення є лише фоном, ланцюжком, який допомагає дитині поєднати окремі слова у зв’язні речення, судження.

Складати розповіді простіше, якщо усі дії буде проілюстровано малюнками, предметами абоіграшками, щоб діти могли їх бачити, діяти з ними. Часто такий прийом активізації мовлення називають інсценівками з іграшками, театром картинок тощо. Діючи з іграшками, предметами чи картинками, вихователь може складати розповідь спільно з дітьми, або діти самостійно складають розповідь під його керівництвом. Близькі і зрозумілі малюкам іграшки рухаються у них на очах, розмовляють, переживають різні пригоди. Це дуже схоже на ляльковий театр, але творцями фантастичних історій і цікавих оповідань є самі малюки. Успішність цього способу багато у чому залежить від яскравих атрибутів, нових цікавих іграшок, які збуджують інтерес дітей.

Складання описових та творчих розповідей за схемою. Формування вміння описувати іграшки, предмети теж потребує допомоги вихователя. Саме вихователь повинен допомогти дітям уважно обстежити предмет чи іграшку, що буде описуватися, звернути увагу на певні деталі, характерні ознаки. Діти молодшого дошкільного віку ще не можуть утримати у пам’яті план опису. Їм потрібно нагадувати послідовність опису, допомагати навідними запитаннями.

Мислення дітей молодшого дошкільного віку наочно-образне. Тому щоб полегшити малюкам складання описових розповідей, доцільно використовувати структурно-синтаксичні схеми, що складаються з окремих схематичних малюнків, які є для дитини зоровою опорою. Такі схеми визначають обсяг розповіді, її послідовність і застосовуються на початковому етапі навчання. Якщо умовні позначення/схематичні малюнки створено разом з дітьми, вони їх чудово розуміють. Наприклад, для того, щоб навчити описувати овочі та фрукти, доречна така схема (мал. 1).

мал.1

Якщодитина, складаючиописовурозповідьзасхемою, стикаєтьсязтруднощами, виховательвикористовуєдопоміжніслова: «Це- …»,«Він- …», «Уньогоє …», якідитинадоповнюєзавласноюініціативою, користуючисьзоровимиопорами, зображениминасхемі. Однієюзважливихумоврезультативностітакоїроботиєвідповідністьіграшокчипредметів, щоописуються, віковимтаіндивідуальнимособливостямдітей –вонимаютьбутиїмдобрезнайомі.

ВеликогозначеннявправамнаописуванняіграшокнадавалаодинзосновоположниківметодикирозвиткумовленнядошкільниківЄ.Тихеєва. Воназазначала, щотаківправизбагачуютьсловник, сприяютьрозвиткузв’язногомовлення, вчатьлогічномислити, розширюютькругозірдітей. Описуючипредмети, іграшки, дітивчатьсявиділятиїхніхарактерніознаки, знаходитидляописуточніслова, вирази, визначативідміннеісхоже.

Схеми доцільно використовувати і під час навчання дітей складанню творчих розповідей. Наприклад, дивлячись на схему, зображену на мал. 2, діти складають приблизно таку розповідь:

«Настала осінь. Небо вкрите хмарами. Часто іде дощ. Дме сильний вітер. З дерев опадає листя. Птахи відлітають у теплі краї.»

мал.2

А схема, зображена на мал. 3, дає дітям змогу скласти таку розповідь:

«Прийшла весна. Яскраво світить сонечко. Тануть бурульки. З’являються перші квіточки».

мал.3

Для того щоб збагатити мовлення дітей, зробити його більш яскравим, вихователь вчить дітей будувати поширені речення, добираючи епітети, однорідні слова.

«Прийшла тепла весна. Яскраво світить золоте сонечко. Тануть прозорі льодяні бурульки. З’являються перші квіточки: проліски, підсніжники, крокуси.»

Навчаючи дітей переказувати літературні твори, доцільно також використовувати зорові опори. Розвиток подій фіксуємо у малюнках чи за допомогою умовних позначень. Спираючись на них, малюки легко відтворюють хід подій. Найпростіше їм переказувати казки за допомогою ілюстрацій.

Такі схеми чи ілюстрації є лише орієнтиром, і тому слід намагатися завжди давати волю дитячій уяві, фантазії, у жодному разі не обмежуючи творчість дитини лише одним зразком чи варіантом.

З набуттям дітьми мовленнєвого досвіду необхідність використання схем та ілюстрацій відпадає сама собою, і головним у роботі вихователя стає розвиток мовленнєвої творчості вихованців.

Для розширення і уточнення словникового запасу доцільно застосовувати такий прийом: незнайоме слово діти проспівують, кричать, промовляють весело, сумно, здивовано. Це цікаво дітям, підвищує емоційність сприймання ними матеріалу, сприяє ліпшому запам’ятовуванню. Наприклад, ознайомлюючи дітей зі звірятком, яке мешкає у наших лісах, але про нього рідко розповідають малюкам, - борсучком, можна застосувати цей прийом так:

Діти, як ви вважаєте, це звірятко добре чи зле? (Добре, бо воно усміхається.) Це - борсучок. Давайте промовимо лагідно - борсучок. (Діти промовляють слово лагідно.) Прошепочемо його назву. (Шепочуть.) Скажемо радісно, здивовано, сумно. (Діти промовляють слово з різними емоціями.) Скажемо так, щоб слово застрибало. (Діти промовляють по складах.) А тепер прокричіть його. (Кричать.) То що це за звірятко?

Загальновідомо, що розвиток мовлення відбувається не стількипід час спеціально організованих занять, скільки у повсякденнійдіяльності. Отже, щоб активізувати мовленнєву діяльність дітей на занятті, більшість з них доцільно проводити інтегрованими. Адже щоб «полилося мовлення», потрібно збагатити душу дитини враженнями. Інтегровані заняття сприяють високій пізнавальній активності дітей. Розширення кола знань про навколишній світ, людей, їхню діяльність спонукає дітей не лише наслідувати дії дорослих, але й висловлювати з приводу них власну думку.

Не менш важливим у розвитку мовлення молодших дошкільників є спілкування вихователя з дітьми у повсякденні. Дуже важливо, щоб педагог завжди розмовляв з дітьми про побачене й почуте, про улюблені іграшки, про братиків і сестричок, про допомогу батькам, про цікаві вихідні тощо. Малюки залюбки діляться враженнями, переживаннями, відповідають на запитання. Такі розмови збагачують словниковий запас дітей, вчать їх зв’язно, логічно висловлюватися, уважно слухати співрозмовника, вести діалог. Набуття власного досвіду, розширення активного словника дає змогу дітям цікаво розповідати не лише історії з власного досвіду, але й складати творчі розповіді, фантазувати. Нехай у малюків вони ще зовсім прості й короткі, але систематична робота з розвитку зв’язного мовлення дає хороші результати.

1. Середній та старшийдошкільний вік.

Формування навичок мовленнєвої взаємодії з однолітками набуває у середньому та старшому дошкільному віці неабиякого значення. Адже саме комунікативно-мовленнєвий розвиток зумовлює здатність дошкільників, розв'язуючи певні завдання під час пізнавальної, образотворчої, трудової діяльності, планувати свої дії, узгоджувати їх з партнерами та домовлятися з ними про спільні дії для досягнення бажаного результату.

На занняттях з розвитку мовлення дітей середнього та старшого дошкільного віку застосовуються різні методи та прийоми мовленнєвого розвитку, зокрема:

• лексичні та мовленнєві вправи;

• мовленнєві логічні задачі;

• інтерактивні методи - «дерево рішень», «мікрофон», метод багатоканальної діяльності та ін.;

• полілог;
• ТРВЗ (теорія розвязання винахідницьких завдань) тощо.

Лексичні та мовленнєві вправи.Одним із дієвих методів розвитку мовлення дошкільників є використання лексичних та мовленнєвих вправ. Це завдання практичного характеру для вправляння дітей в активному вживанні слів-означень, антонімів, створенні синонімічного ряду тощо. Метою такого вправляння є розвиток словника:

• збагачення його образними словами — золоте листячко; сонне дерево; шовкова травиця;

• розкриття метафоричних образів — вітер гладив ниви; море заснуло; струмок гомонить; небо цвіте хмарами; небо обтрушує зорі в озерце.

Для урізноманітнення вправ доцільно використовувати поетичні твори. Адже поезія є невичерпним джерелом, звідки можна брати яскраві приклади образних порівнянь та метафор:

За сонцем хмаронька пливе,

Червоні поли розстилає

І сонце спатоньки зове

У синє море…

Тополі поволі

Стоять собі, мов, сторожа,

Розмовляють з полем.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі

То виринав, то потопав.

(Тарас Шевченко)

Використання лексичних та мовленнєвих вправ сприяє розвитку мислення дітей, забезпечує достатній лексико-граматичний запас для висловлювань, робить мовлення дітей більш виразним і барвистим. Дошкільники залюбки виконують вправи, в яких треба:

• підібрати синоніми до заданих слів;

• замінити слово іншим, близьким за значенням;

• завершити порівняння, метафору;

• перетворити непоширене речення на поширене;

• відгадати слово;

• «розфарбувати» слова тощо.

Справжнім багатством за своєю суттю і навчальною цінністю є приказки і прислів’я. У лаконічних висловлюваннях криється глибина і гострота розуму українського народу. Тож невимушене спілкування з дошкільниками, що виникає під час обговорення, тлумачення цих «перлинок», має велике значення для розвитку у дітей мовлення і пізнання ними світу, усвідомлення одвічних загальнолюдських цінностей. Саме томудоцільно використовувати приказки та прислів’я у роботі з розвитку мовлення, добираючи їх до різних тем. Ось, наприклад, «перлини» народної мудрості про слово та мову:

• Без мови не підійдеш і до корови.

• Щебече як соловейко, а кусає, як гадюка.

• Язик свербить сказати, та треба мовчати.

• Янгольський голосок та чортова думка.

• Лихо говірливому, та не добре й мовчазливому.

• На його слові можна мур мурувати.

• На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.

• Не бачила оком — не плещи язиком.

• Слова ласкаві, та думки лукаві.

• Стережися чоловіка, що не говорить, і собаки, що не гавкає.

• Не той друг, хто медом маже, а той друг, хто правду каже.

• Шабля ранить тіло, а слова — душу.

• Вола в’яжуть мотузками, а людину — словами. 

Мовленнєві логічні задачі.Мовленнєві логічні задачі — це розповіді-загадки про природу, відповіді на які дитина може дати лише тоді, коли чітко усвідомлює закономірності та причинно-наслідкові зв’язки між явищами та об’єктами в природі. Тому перед їх використанням слід обов’язково проводити відповідну роботу. Проблемні запитання спонукають малюків до пізнання, розвивають логічне мислення, активізують мовлення: у дітей виникає бажання висловлюватися, говорити, ділитися своїми припущеннями, знаннями. На перших етапах розв’язанню мовленнєвих задач доцільно присвячувати ціле заняття або ж використовувати їх як частину бесіди, розповіді за картиною тощо. Надалі аби активізувати розумову діяльність дітей, можна пропонувати їм самостійно складати мовленнєві задачі.

Ось невелика добірка літературних розповідей евристичного характеру, що завершуються проблемними запитаннями.

Про що розповів їжачок

Кожний по-своєму готується до зими. Стрибає білка-непосида. Збирає горіхи, жолуді, розкладає їх по дуплах, у щілинах дерев, а якщо знайде на землі грибок, зірве його та повісить сушити на дереві — взимку їй це дуже знадобиться. Цілий день працює білка та все поглядає на сусіда-їжака, який до осені ледачим, неповоротким став, мало бігає лісом, не ловить мишей, залізе в сухе листя й дрімає. «Чому ти, їжачку, зовсім розлінувався? — запитує білка, — Чому до зими не готуєшся, їжу не запасаєш? Узимку їсти нічого буде». Засміявся їжачок та щось тихо сказав білці, так тихо, що я й не почула.

Що їжак сказав білці? Чому засміявся, почувши її запитання?

Книжка про осінь

Мама купила Сашкові нову книжку. Там було три картинки. На першій — дерева стояли з жовтим листям. Такі самі листочки вкривали землю. Світило сонце, і дерева здавалися золотими. Весела була картинка. На другій картинці листя на деревах було менше, небо затягнули хмари, ішов дощ. Сумна була картинка. А на третій картинці дерева стояли зовсім голі, лише дуб не скинув свого листя. Опалого листя багато на доріжках, під деревами. У повітрі кружляє та повільно падає перший сніг. «Як називається перша картинка?» — запитав Сашко маму. «Осінь», — прочитала мама.«А ця?» — показав Сашко на другу картинку. «Осінь», — знову прочитала мама. «А ця?» — запитав Сашко про третю картинку.«Осінь», — знову прочитала мама.

Чому про осінь намальовано три різні картинки? Як розкласти їх по порядку: що раніше, що потім?

Перші квіти

На лісових галявинах зацвітають перші весняні квіти. Вони такі ніжні, на довгих тоненьких ніжках — блакитні шапочки пробиваються з-під снігу.

Чи знаєте ви, як вони називаються? А якого кольору інші весняні квіти? Як вони пахнуть? Чи бачили ви на них комах? Як потрібно оберігати ранні квіти? Чому перші весняні квіти з’являються не в кожному лісі? На яких галявинах ви бачили такі квіти?

Інтерактивні методи роботи.Для розвитку мовленнєвої взаємодії широко застосовуються мовленнєві вправи з використанням різних інтерактивних методів. Такі вправи можуть проводитися не лише на заняттях, а й під час різних режимних процесів. Ігрова форма спонукає дітей до активності та мовленнєвої творчості, дає змогу створити умови, за яких дошкільники швидко набувають необхідного досвіду комунікативної діяльності.

Інтерактивні методи роботи

Полілог. Досить ефективним методом розвитку мовлення старших дошкільників є полілог, який може бути використаний як на заняттях з розвитку мовлення, так і на інших заняттях. Полілог — проблемна, нерепродуктивна бесіда (у репродуктивній бесіді відповіді майже на всі запитання, які ставить вихователь, дітям уже відомі, тож мета — виявити лише, наскільки діти засвоїли навчальний матеріал). Нерепродуктивна бесіда — це спільний пошук відповідей на проблемні запитання у процесі